Шпаргалка по политологии (на укр языке).

Шпаргалка по политологии (на укр языке)

			1. Предмет, методи і функції політології.
Політологія - наука, об(єктом якої є політика та її взаємовідносини з

наука про систему закономірних взаємозв(язків соціальних суб(єктів з
приводу політичної влади, боротьби за неї, про сутність методи та форми
політичного владування Ряд політологів продметом політології вважають
вивчення політичних систем як сукупності владних інститутів, а також
політичної влади як основи розвитку і функціонування політичних систем.
Інша група вчених вважає предметом політології вивчення системи
закономірностей розвитку і функціонування демократії, її змісту, місця і
ролі у політичній системі. Політології властиві різноманітні функції:
Теоретико-пізнавальна, що означає вивчення, систематизацію, пояснення,
аналіз, узагальнення і оцінку політичних явищ. Вона виступає теоретичною
основою політичної творчості, політичних реформ і реорганізацій. Теоретичне
пізнання дає змогу всебічно вивчити і дослідити досвід політичної
діяльності соціальних суб(єктів. Методологічна функція політології охоплює
способи, методи і принципи теоретичного дослідження політичної і практичної
реалізації здобутих знань.через світоглядну функцію утверджуються цінності,
ідеали, норми цмвілізованої політичної системи, політичної культури
соціальних суб(єктів, що сприяє досягненню певного консенсусу у супільстві,
оптимальному існуванню політичних інститутів. Прогностична функція полягіє
у передбаченні шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів
політичної поведінки. Прикладна функція забезпечує вироблення практичних
рекомендацій щодо шляхів реалізації політичних знань. Методи політології
-філософський, загальнонауковий, спеціальний. Широко використовуються
емтоди емпіричних соціологічних досліджень, математичні методи, аналіз
статистичних даних та ін.
2.  Етапи становлення політичної науки. Розвиток політології в Україні.
Виникнення політології йшло такими стадіями: 1 -  від  чпсів  Аристотеля  до
середини ХІХ ст. (філософський період розвитку політології); 2 від  середини
ХІХ ст. до закінчення другої  світової  війни  (емпіричний  період  розвитку
науки, опора на практичний досвід);  3  -  від  закінчення  другої  світової
війни донині (період критисного переосмислення всього  арсеналу  накопичених
емпіричних і теоретичних знань та подільшого їх поглиблення).  В  1903  році
було створено Американську асоціацію політичних наук, а в  1949  під  егідою
ЮНЕСКО виникла Міжнародна асоціація політичної думки.  У  Радянському  Союзі
до  кінця  80-х  років  політологію  називали  лженаукою.  Окремі  політичні
дослідження якщо здійснювалися, то лише в  межах  історичного  матеріалізму,
наукового комунізму, історії КПРС,  теорії  держава  і  права.  Але  й  вони
зводилися  до  засилля  догм  офіційного  марксизму.  В   Україні   розвиток
політології  став  можливим  лише  з  набуттям  незалежності.   З   1990   р
політологія  як  навчальна  дисципліна  почала  запруваджуватися   у   вищих
навчальних закладах.
3. Політична думка в країнах Стародавнього Сходу  (Конфуцій, Лаоцзи,
  Заратустра)
Конфуцій створює правильну, на його думку, концепцію державного  управління,
висловлює з цього приводу конкретні практичні поради, які можна  і  сьогодні
брати на озброєння,  вчить  правителів  методам  завоювання  довіри  народу,
обгрунтовує  принципи  керування  суспільством,  забезпечення  всезагального
щастя на шляху чеснот і справедливості. Трактат «Лунь-юй» протягом  багатьох
віків  вважався  основним  предметом  у  китайських   школах.   Конфуцанство
розвивали Мен-цзи та Сунь-цзи. Мен-цзи одним  з  перших  висловив  сумнів  у
абсолютності влади правителя,  відкидав  ідеї  демократії.  Вважаючи  їх  не
придатними для Сходу. Сунь-цзи стверджував природність зла у людині, а  тому
закликав до її самовдосконалення у  суспільстві.  На  його  думку  теза  про
рівність людей - це направда, а застосуваня сили на основі  права  і  закону
дає гарні наслідки. Основоположною категорією Лаоцзи є «дао», що  символізує
природний, незалежний ні від кого і ні  від  чого  перебіг  подій,  втілення
чеснот, природної справедливості та загальної рівності.  Навіть  перемога  у
війні сприймається Лаоцзи як благо.основний принцип поведінки  -  можливість
діяти не відходячи від вимог «дао». Даосизм у всіх  сферах  орієнтувався  на
поміркованість, стриманість, незміність природного  стану  справ.   Моїзм  -
найзначнішіми його досягненнями  є:чітке  обгрунтування  теорії  суспільного
договору виникнення держави; висунення ідеї  федеративного  устрою  держави;
практичні  пропозиції  щодо  побудови  жорсткої  адміністративної   системи;
доктрина казарменого рівноправ(я. Легізм - держава виступає як найвища  мета
і вінець діяльності людини, а право і закон як  найліпший  засіб  досягнення
такої  мети.  Головні  риси   закону   -   верховенство,   унівуерсальність,
жорстокість, обов(язковість для всіх. Основні  методи  побудови  деспотичної
держави матеріальне стимулювання приватних власників,  спрямованість  їх  на
землеробство;  заохочення  бідних  до  набуття  власност,   а   багатих   до
добровільної віддачі частини майна  бідним;методм  нагород  і  покарань,  де
перевага надається покаранням.
4. Політична думка мислителів Стародавньої Греції (Платон і Аристотель).
Головні праці Платона «Політика», «Держава», «Закони». Найвидатніші  заслуги
Платона було  закладення  основ  політичної  філософії,  розробка  концепції
ідеальної справедливої  держави,  політичної  солідарності,  колективізму  і
рівності,   аристократії,   тимократії,   олігархії,   монархії,    тиранії,
демократії, філософське обгрунтування теорій політики,  політичного  знання,
політичного мистецтва, ідеології, геніальне передбачення розмежування  влад,
поділу  праці,  освіченого  абсолютизму,  скасування  приватної   власності,
оригінальні пропозиції системи державної влади.Держава виконує  три  функції
(радницьку, захисну і ділову), які покладаються на  три  стани  (правителів,
вояків і виробників). Існує 8 типів держав:1) істинне правління; 2)  законна
монархія;  3)  незаконна  монархія  тиранія;  законна  влада  небагатьох   -
аристократія;  5)  незаконна  влада  небагатьох  -  олігархія;  6)   законна
демократія із законами; 7) незаконна демократія без законів;8) тимократія  -
 спартанський тип владування. Політика - це царське мистецтво, засноване  на
знанні і таланті правити людьми.  Аристотель  -  головні  праці  «Політика»,
«Афінська політія»,  «Риторика»,  «Етика».  Розглядає  людину  як  політичну
істоту, об(єктивне начало всіх політичних явищ. Держава -  організація  лише
тих людей, хто може брати  участь  в  законотворчій,  судовій  і  військовій
діяльності. Держава, що виникла  природнім  шляхом  -  це  самодостатня  для
існування сукупність громадян. Правильні  форми  держави  ті,  де  правителі