Взгляд на личность в чаньбуддизме.

Взгляд на личность в чаньбуддизме

			|Національний технічний університет України                                 |
|"Київський політехнічний інститут"                                         |

|Кафедра: АСОІУ                                                             |
|                                                                           |
|                                                                           |
|                                                                           |
|                                                                           |
|                                                                           |
|Контрольна робота з курсу: "Релігієзнавство"                               |
|Тема:                                                                      |
|Погляд на особистість в                                                    |
|Чань-буддізмі                                                              |
|                                                                           |
|                                                                           |
|                                                                           |
|                                                                           |
|                                                                           |
|Виконав: Прийняв:                                                          |
|Студентка групи ЗІС-01 Викладач                                            |
|Соколова Наталія Сергіївна м.Київ                                          |
|2002р.                                                                     |
                                    План:



1. Вступ.

2. Чань-буддізм і чанська філософія особистості.

         2.1.Виникнення і історія заснування Чань-буддізму.

         2.2. Основні доктрини Чань-буддізму.

         2.3. Людина, особистість в Чань-буддізмі.


3. Висновок.

    Минають роки, десятиріччя... Одне покоління змінює інше. В кожну  епоху
людське життя фіксується в  матеріальних  і  письмових  пам'ятках  культури,
залишаючи для наступних поколінь свій слід: хороший  чи  поганий,  глибинний
або поверхневий, помітний, або захований. Нове покоління  будує  своє  життя
не у вакуумі: воно так чи інакше сприймає матеріальні  і  духовні  цінності,
що були створені попередниками. Це відноситься як до людства в  цілому,  так
і до окремого народу.

    В  останнє  десятиріччя  Україна  і  весь  колишній   Радянській   Союз
перетерпіли великі історико-культурні  зміни,  які  відобразилися  на  стані
людини в суспільстві. Людина опинилася в складній ситуації. Змінився  рівень
благосостоянія, змінилося все, до  чого  ми  звикли.  Для  багатьох  постало
питання виживання. І як завжди вихід з такої складної ситуації людина  шукає
в духовному житті. Ось чому особливу  цікавість  викликає  питання  культури
розвитку особистості, питання філософії психічної діяльності.  Відповіді  на
ці питання деякі знайшли у спадщині народів Сходу.

    Вивчення культури психічної діяльності  народів  Сходу,  їх  культурно-
психологічні традиції, цікавий погляд  на  особистість  представляють  собою
новий напрямок у сходознавстві, який виниклий  на  перехресті  різноманітних
наукових   дисциплін:   культурології,   історії,   психології,   філософії,
етнографії.

    Традиційна китайська культура, котра, як відомо, є одною з  найдавніших
і розвинутих, досягла в  процесі  багаторічного  розвитку  високого  ступеню
культуризації явищ дійсності. по глибокому  і  точному  визначенню  відомого
дослідника китайської культури академіка Алєксєєва, традиційний Китай  -  це
"країна інтенсивної культури,  котра  не  залишила  жодного  явища  життя  в
первинній формі".

    Традиційна  китайська  культура  намагалася  максимально   упорядкувати
первинний хаос, зменшити міру ентропії в навколишньому світі, не  тільки  на
макрокомічному рівні, а й на мікрокосмічному, на  якому  протікає  внутрішнє
духовне життя людини. Тому,  на  самих  ранніх  етапах  розвитку  китайської
культури, під процес культуризації підпадала і психічна  діяльність  людини,
в  результаті  чого,  в  рамках  загального  складного  і   багатоаспектного
культурного   організму   сформувалася   самостійна   культурно-психологічна
традиція, яку ми визначаємо, як культуру психічної діяльності  або  психічну
культуру.

    В  широкому  і  найбільш  загальному  визначенні   культура   психічної
діяльності - це ступінь психічного розвитку  особистості  в  напрямку,  який
визначається загальними тенденціями  розвитку  всієї  культури,  той  рівень
психічного вдосконалення  людини  як  особистості,  який  був  досягнутий  в
процесі  засвоєння   цінностей   даної   культури,   набуття   характеристик
"культурної  людини".  Психічна  культура  є  основною  і  визначною   рисою
культури особистості.

    Культура   особистості   в   китайській   культурі   набувала   значної
специфікації   в  залежності   від   того,   в   рамках   якої   підкультури
(буддійської, конфуціанської,  даоської)  вона  сформувалася.  Але  головним
завданням  її  були  розвиток  і  вдосконалення,  виховання   і   тренування
природних психічних здібностей людини з метою максимальної  реалізації  всіх
потенційних  можливостей  його  психіки  для  того,  щоб  оптимізувати  свій
фізіологічний  і  біоенергетичний  статус  у  відповідність  з  відповідними
релігійно-філософськими  і  соціально-психологічними   нормами,   які   були
сформовані в тій чи іншій школі традиційної китайської думки.

    Культуру психічної діяльності не можна розглядати  як  чисто  психічний
або  соціальний  феномен,  а  як  інтегральний  фактор,  який  формується  і
функціонує в процесі  інтенсивної взаємодії,  взаємопроникнення  культурних,
соціальних і психологічних аспектів.

    В силу практичної направленості і традиційно китайських навчань  велике
значення в них надавалося винищенню дуалізму знань і  дійсності,  теорії  та
практики. Це в свою чергу визначило найбільш пристальну  увагу  до  проблеми
людини взагалі. Китайські  мислителі  підкреслювали,  що  з  двох  елементів
корелятивної пари "знання - суб'єкт знання" останній  є  визначальним.  Знак
типу  особистості  таким  чином  можна  вважати  центральним,  найглибшим  і
універсальним знаком в будь-якому китайському вченні, і  це  в  повній  мірі
відноситься  до  чань-буддізмі,  в   якому   особистісному   фактору   також
надавалося вирішальне значення.

    Буддизм - одна з найдавніших на землі релігій. Буддизм виник в Індії  в
16 в. до н.е. і широко розповсюдився, особливо в Китаї, Монголії,  Таїланді,
Бірмі, Японії, Кореї.

    Про буддійську релігію та її засновника написано багато книг. Приведемо
одну з легенд життя та діянь Будди.

    В 16 віці до н.е. в князівському р