Новости Словари Конкурсы Бесплатные SMS Знакомства Подари звезду
В нашей
базе уже
59876
рефератов!
Логин

Пароль

Наукове співробітництво України з країнами східної Европи в соціальног3880

Наукове співробітництво України з країнами східної Европи в соціальног3880.
Наукове співробітництво України з країнами східної Европи в соціальногуманітарній сфері (і роки)
Наукове співробітництво України з країнами східної Европи в соціально-гуманітарній сфері (1970-1980-і роки)                                                                                          РОЗДІЛ 1РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ НАУКОВИХ ЗВЯЗКІВ УКРАЇНИ 1970-1980-х рр.Проблема міжнародних наукових звязків України широка і багатогранна, однак вона прямо співвідноситься з питанням соціально-економічного характеру, а також з тими глибинними політичними і економічними процесами, які відбувалися в останній третині хх століття у східноєвропейських країнах. Адже на їхню долю внаслідок політичної конюктури припадав у 70-80-х рр. основний обсяг наукового обміну. Наприклад, якщо загальна чисельність учених, які виїжджали у закордонні відрядження протягом 1962-1985 рр. зросла із 125 до 1106 чол. і в 1990 р. сягнула позначки 3433, то частка відряджуваних до Східної Європи відповідно становила: 83; 849; 1806 (17.-с.172; 18.-с.194; ). Лише в 1979 році у 24 міжнародних наукових заходах, проведених у СРСР, де головною організацією виступала АН УРСР (всього 362 іноземних учасників), наукові установи  соц. країн представляло 256 науковців (12.-оп.50.-спр.2586.-арк.60).Із 122 тем, поданих міністерствами та відомствами республіки і включених за картами-пропозиціями ДКНТ СРСР ( Державний комітет з науки і техніки ) до розділів багатостороннього і двостороннього співробітництва проекту плану науково-технічних звязків СРСР із зарубіжними країнами на 1983 р., на східноєвропейські країни припадало 105 (14.-оп.32.-спр.1918.-арк.6).Навіть у 1990 р. із 962 тем, що виконувалися дослідними інститутами АН УРСР у співробітництві з зарубіжними партнерами, спільно з науковими організаціями Східної Європи розроблялось 900. На європейські соціалістичні країни припадала й основна частка співробітництва вищих навчальних закладів України. Вже у кінці 1970-х рр. 35 вузів республіки співпрацювали на договірній основі з 67 вузами 8 соціалістичних країн, у тому числі: з 9 вузами Болгарії, 12Угорщини, 15Німецької Демократичної Республіки, 13Польщі, 12Чехословаччини. Із 209 тем, що розроблялися спільно з зарубіжними колегами у 1977 р., 32 виконувались у співробітництві з болгарськими науковцями, 23угорськими, 15німецькими, 53польськими, 35чеськими і словацькими. Із 77 монографій, підручників, посібників, опублікованих у цьому ж 1977 р., 22 роботи стали результатом співпраці з ученими НРБ (назви країн чи абривіатури Наукове співробітництво України з країнами східної Европи в соціально-гуманітарній сфері (1970-1980-і роки) подаються у формі, яку вони мали на час розгляду подій), 18НДР, 14ЧССР, 13ПНР, 5УНР (25.-с.12-18).Водночас необхідно врахувати специфіку участі України в міжнародних стосунках 70-80-х рр. як “своєрідного субєкта” міжнародного правареспубліки, що перебувала у складі фактично тоталітарної держави і була повязана тісними економічними і політичними зобовязаннями з іншими республіками СРСР. Її економіка становила невідємну частину “єдиного народногосподарського комплексу”, а діяльність на міжнародній арені повністю підпорядковувалася союзному центру і визначалася ним.Так, будучи однією з держав-засновниць ООН, учасницею післявоєнного мирного врегулювання у Європі, зокрема Паризької мирної конференції 1946 р., членом багатьох впливових міжнародних організацій, у свій час Україна не була допущена до підписання Хельсінських угод.Встановлення контактів із зарубіжною громадськістю тільки після детального погодження з загальносоюзними відомствами, обмін друкованою літетратурою лише з дозволу й під пильним наглядом цензури, безліч різних постанов, інструкцій, інших нормативних актів зводили нанівець і без того надто обмежені права республіки у міжнародних взаєминах. Однак міжнародні наукові звязки мали певну систему, володіли деякою автономністю відносно інших сфер співробітництва.Загалом, спілкування східноєвропейських країн у науковій галузі здійснювалося на багатосторонній та двосторонній основі на рівні відомчих  наукових установ, академій наук, вищих навчальних закладів, громадських наукових організацій, окремих діячів науки і так чи інакше підпорядковувалося виконанню завдань, поставлених перед Радою Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), міжурядовою економічною організацією соціалістичних країн.Практична діяльність РЕВ розпочалася у квітні 1949 р. У її склад увійшло 10 країн Європи, Азії, Латинської Америки, в тому числі 7 держав східноєвропейського регіону: НРБ, НДР, ПНР, СРР, СРСР, УНР, ЧССР. На основі відповідних угод Рада співпрацювала з СФРЮ (з 1964 р.), а також з Фінляндією, Іракською Республікою, Мексиканськими Сполученими Штатами.Згідно зі статутом РЕВ проголошувалася відкритою міжнародною організацією, створеною з метою подальшого поглиблення й удосконалення співробітництва країн-учасниць, прискорення економічного й науково-технічного прогресу. Вона мала сприяти “безперервному зростанню продуктивних сил і постійному піднесенню благоустрою народів”. Декларувалося, що взаємодія між країнами здійснюватиметься на основі “поваги до державного суверенітету, національних інтересів, невтручання у внутрішні справи держав-учасниць, взаємовигоди і товариської взаємодопомоги” (43.-с.4).Кінець 60-х рр., за розрахунками тодішніх лідерів країн РЕВ, мав ознаменуватися завершенням передінтеграційного, екстенсивного етапу співробітництва і переходом до інтеграційної моделі економічних взаємин. Необхідність в інтенсифікації форм господарювання зумовили труднощі та суперечності розвитку економіки і обєктивне підвищення ролі науки в умовах розгортання НТР.   Один з ключевих аспектів соціалістичної економічної інтеграції убачався в розширенні просторових рамок кооперування виробництва, що повинно Наукове співробітництво України з країнами східної Европи в соціально-гуманітарній сфері (1970-1980-і роки) було призвести й до суттєвої модифікації самого кооперування, виникнення його нового (міждержавного, інтернаціонального) рівня. Дещо спрощено цей процес можна було б визначити як перехід від міжнародного поділу праці, що звязує між собою національні народногосподарські комплекси на основі планованого в тих чи інших формах зовнішньоторгівельного обміну і базується на міжнародній спеціалізації виробництва до їх беспосереднього кооперування. При цьому реальною основою міжкомплексних відносин повинен був стати стабільний, технологічно обумовлений планомірний зв'язок між ними (66.-с.66).Важливе значення у цьому процесі відводилося комплексній програмі розвитку соц
Умар.Ш. был тут !!!!!
 
давайте изгоним мат !!!
 
ДОБРОЙ НОЧИ ОТ Ъ
ЛОКИ ИНО
 
ДМК МЭ
 
где инфааа?