Новости Словари Конкурсы Бесплатные SMS Знакомства Подари звезду
В нашей
базе уже
59876
рефератов!
Логин

Пароль

15582Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок

15582Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок.
Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок Вступ .
Український народ завжди підтримував тісні взаємостосунки зі своїми

Схід, де в розквіті були астрономія, математика, медицина і література.
Туди їздили наші дипломати, купці, допитливі мандрівники. Вони привозили на
Україну ювелірні вироби, математичні приладдя, лікарські рецепти і, не менш
цінне, - народну творчість у вигляді притч, казок, прислів’їв. Усе це стало
невід’ємною частиною української культури.
Фольклор україни теж емігрував на Близький Схід. До нас приїжджали з
неабияким зацікавленням, занотовували цікаві факти з життя нашого народу,
його історії, побуту та культури.
Відвідавши україну в 1652році, антіохійський патріарх Павло Алепський
писав, що по всій землі козаків усі вміють читати, знають порядок служби
божої та церковні співи, а священики навчають сиріт і не дають їм тинятися
неуками.
Великою мірою на дослідження відносин Україна-Схід вплинув великий
сходознавець Агатангел Юхимович Кримський. У своїх фольклористичних
дослідженнях про культуру сходу, зокрема про народну творчість, вчений
дійшов висновку, що в культурному житті мусульман та християн дуже багато
спільного, і що простий народ ніколи не проводив чіткої межі між різними
релігіями. Іслам визнає багато святих людей Старого та Нового завіту.
Старозавітні патріархи Аврам, Мойсей, Ісайя та інші - вважаються
божественними пророками і в мусульман. Іса, тобто Ісус, - теж є для них
великим пророком (але не богом).
Отже, ми можемо говорити про тісні взаємостосунки між Україною та Близьким
Сходом. А як щодо взаємодії літератур, зокрема усної народної творчості, в
наш час?
Для кожного народу усна народна творчість - цінний набуток. В ній знайшли
втілення найзаповітніші мрії, помисли, сподівання багатьох поколінь. Серед
розмаїття фольклорних видів і жанрів одне з найпомітніших місць займає
казковий епос, який виник і розвинувся на основі тисячолітньої трудової і
суспільної діяльності людей.
Казки досить повно й історично правдиво відображають шлях розвитку людини.
В них яскраво висвітлюються ознаки матеріалістичного мислення людей, їхнє
прагнення максимально пізнати навколишній світ, удосконалити знаряддя
праці.
В історії будь-якого народу казка відіграла важливу роль у розвитку
писемності, вплинула на багато жанрів художньої літератури (пригодницький
роман, повість , новела, байка і таке інше).
Щодо української казки, то про неї існує велика кількість літератури, і,
бодай раз в житті, кожен з нас тримав книгу “українські народні казки”.
Вище зазначалося про те, що взаємозв’язки літератур, культур України та
Сходу існують. Я ж поставила собі за мету дослідити взаємини української
народної казки та східної, зокрема перської народної казки.
Почну з того , що усна народна творчість Ірану дуже різнобарвна й багата.
Здавна перси полюбили казку – ще великий Фердоусі (Хст.), автор відомого
іранського епосу “Шахнаме”, залучив до своєї поеми багато казкових та
легендарних сюжетів.
Іран – дуже багата казками країна, які з давніх-давен були розповсюджені не
тільки в самому Ірані, а й великою мірою вплинули на фольклор та літературу
багатьох країн, в тому числі й європейських. Але перські казки набагато
гірше вивчені, ніж казки сусідніх країн, наприклад Турції та Індії, та
фольклористи справедливо вважають , що підготовка наукового довідника по
Ірану - одне з важливих завдань сучасного казкознавства. Навряд чи можна
сподіватися на швидке вирішення цього питання - польові записи казок в
Ірані проводилися епізодично, в основному європейськими вченими, і лише
недавно самі перси почали досить серйозно займатися своїм фольклором.
Великою допомогою у цій справі буде вивчення фольклору інших народів, що
розмовляють перською мовою і, в першу чергу, таджицького. Зараз в Душанбе
обробляється величезний архів таджицьких казок, які зібрали вчені
Таджикистану, а публікація цих матеріалів буде важливою подією у вивченні
фольклору Ірану.
Основна мас перських казок має усне походження, їх розповідають у колі
родини, їх виконують на площах, базарах і в кав’ярнях. Але досить значну
кількість казок і анекдотів було вже давно записано самими персами та
іншими народами, які входили до складу середньовічного халіфату, і ці
казки, що також не досить добре вивчені, донесли до нас рукописи, які
зберігаються в різноманітних сховищах багатьох країн.
Але збирання та публікація казок в Ірані почалися порівняно нещодавно. Як
відмічав Є.Е.Бертельс майже усі записи казок в кращому випадку сягають
кінця минулого століття. До того ж цих записів видано дуже мало. Лише в 30-
роки з розвитком нової перської художньої літератури та національного
літературознавства, зросла зацікавленість у збиранні та публікації творів
усної народної творчості.
В 1931 році редактор газети “Насіме саба” Кухі Кермані видав невеличку
збірку селянських народних пісень, так званих фахлавіят, що складалися з
чотирьох напіввіршів (месра). Через 7 років він опубліковує нову збірку
селянських пісень, яка за об”ємом була значно більшою і називалася “Сімсот
селянських пісень Ірану”.
Цікавлячись піснями , Кухі Кермані під час своїх мандрівок по Ірану
звертався і до народних казок.
В 1936 році він опубліковує в Тегерані деякі з них під назвою “Чахарда
асфане аз асфанехає Іран” (“чотирнадцять селянських казок Ірану”).
Велика заслуга у вивченні та збиранні перського фольклору належить
майстрові іранської новели Садеку Хедаяту.
В 1931 році він видає збірку народних віршів, пісень, загадок, ігор і
називає її “Аусане” (“Казки”). В передмові до збірки Хедаят закликає людей
приділяти якомога більше уваги збиранню, вивченню творів усної народної
творчості.
З великою любов”ю Хедаят збирав народні казки. Частина з них - “Пан мишка”,
“Шангул і Мангул”, “Каміння терпіння” - вперше була опублікована в
тридцятих роках в тегеранському журналі ”Маджалете мусікі” (“Музичний
журнал”).
Садек Хедаят уважно вивчав, обробляв та готував до програми по радіо записи
казок, що надходили з різних куточків країни.
У зв”язку з демократизацією країни та поширенням передових ідей в перській
літературі та літературознавстві в 40-х роках значно зросла зацікавленість
у вивченні усної народної творчості.
Визначною подією в матеріальному житті Ірану слід визнати появу однієї за
іншою трьох збірок перських народних казок (1945-1949), які зібрав відомий
іранський казкар Мохтаді Собхі. він же вперше видав збірку казок-легенд про
Абу-Алі Сіна - великого філософа і лік
Умар.Ш. был тут !!!!!
 
давайте изгоним мат !!!
 
ДОБРОЙ НОЧИ ОТ Ъ
ЛОКИ ИНО
 
ДМК МЭ
 
где инфааа?