Новости Словари Конкурсы Бесплатные SMS Знакомства Подари звезду
В нашей
базе уже
59876
рефератов!
Логин

Пароль

Геология 6360

Геология 6360.
Геология



5.4. Кори вивітрювання Капітанівської ділянки та його обрамлення (Деринюхінської, Липовеньковської, Пушковської, Кумарівської ділянок). Кора вивітрювання кристалічних порід в межах району має 'повсеместное' розгляд. Найбільшим розвитком користується остаточна елювіальна кора вивітрювання. Рідше зустічається перевідкладена кора. В морфологічному відношенні в древній корі виділяються два типи: площадний та лінійний. Значно переважає кора вивітрювання площадного типу. Потужність площадної кори коливається в широких межах - від перших метрів до декількох десятків метрів. На окремих ділянках потужність її досягає 100 і більше метрів. Кора вивітрювання кристалічних пород в досліджуємому районі характеризується наявністю таких зон (знизу вверх): 1. Зона дезинтегрованих пород, 2. зона глинистих і гідрослюдисто-глинистих продуктів, 3. зона окислення, 4. зона вільних окислів алюмінія. Усі перераховані зони зв'язані одна з іншою поступовими переходами. На всій площі района кора вивітрювання перекрита осадковими утвореннями потужністю від 1 до 140 м. Мінеральний склад кор вивітрювання знаходить в прямій залежності від нетрографічного складу материнських кристалічних пород. По цим якостям можна виділити такі різновиди кор вивітрювання: 1. кора вивітрювання серпентинітів, представлена нонтронітовим профілем; 2. кора вивітрювання основних пород каолініт-монтморилонітового складу; 3. кора вивітрювання паралкейсів, представлена каолінітовим профілем; 4. кора вивітрювання скарнів, кремністо-карбонатно-магентитових пород в залежності від первинного складу складена пестрими (від охр заліза) каолінами, бурими залізняками та охрами. Найбільш поширеною по соновним -ультраосновним породам і найбільш важливою в промисловому відношенні являється нонтронітова кора вивітрювання. Вона збереглась у всіх масивах серпентинітів, але в цілому ряді випадків спостерігається серед її розмива на багатьох з них. Нонтронітова кора по розподілу в ній продуктів гіпергенезиса поділяється на ряд зон (зверху вниз): 1. охри, 2. обохрені нонтроніти, 3. нонтроніти та гідрохлорит-нонтроніти, 4. нонтронітизованні серпентиніти, 5. вилуженні серпентиніти, 6. карбонатизованні серпентиніти. Крім того, в профилі нонтронітової кори зустрічаються горизонти, які мають локальний розвиток: * монтморилонітовий, в деяких випадках 'венчающий' профіль, * гідрохлоритовий, залягаючий серед нонтронітів і часто підстилаючий їх. Нонтронітова кора залягає на серпентинітах у вигляді площі, покриваючої значні ділянки. Верхня межа кори, в залежності від характера розмива і покриваючих її морських або континентальних відкладень, представляється то рівною, то неправильною. Нижня межа нерівна, нерідко зубчата карманоподібна в зв'язку з різним характером вивітрювання, більш інтенсивним по тріщинам, часто паралельно орієнтованим. В комплексі вивітрених пород (нікеленосних) контактово-тріщинного типу входять: 1. охри, охристо-кремністі породи, 2. охристо-глинисті сильно розкладенні серпентиніти, які зберегли реліктову структуру, 3. частково розкладені щільні та обохренні серпентиніти. Рудними утвореннями могжуть служити охри, охристо-глинисті породи, вміщуючі тут прожилки та включення нікеленосних силікатів. Нонтронім в зв'язку з особливими умовами вивітрювання в тріщинних зонах (наявність тут кислого середовища) зразу після свого утворення розпадався на кремнезем і гідрооксиди заліза . В зберіганні кор вивітрювання головну роль грають вирівнювання поверхні (пенекленізація), коливання рівня грунтових вод, наявність тектонічних порушень в породах. 5.4.1. Кора вивітрювання крсталічних пород обрамлення Капітанівського масива - Деренюхінської, Липовеньковської, Кумарівської, Пушковської ділянок. Потужність кори вивітрювання на території окремих ділянок коливається від 5-7 до 40 м. Кожна нетрографічна різниця кристалічних пород утворює свій профіль кори вивітрювання по схемі: * зона вивітрюємих та дезинтегрованних пород, * зона глинистих та гідрослюдисто-глинистих продуктів, * зона окислення. Амфіболіти та габро-амфіболіти. Утворюють нонтроніт-каолінітову кору вивітрювання. Платоклазові різниці амфіболітів дають нонтроніт-каолінітову кору, в якій кількість каолініта визначається кількістю платоклаза в 'исходной' породі. Інколи зустрічається полосчатість, обумовлена чергуванням тонких полос з зеленого глинистого мінерала з полосами білого каолініта. Наявність біотита в амфіболітах приводить до утворення хлорита, який разом з іншими продуктами вивітрюваннями дає хлорит-нонтроніт-каолінітові породи, які мають сіровато-зелений та жовто-білий кольори. Кора вивітрювання амфіболітів має таку вертикальну зональність (зверху вниз): 1. зона пестроокрашеного каоліта, 2. зона монтморілоніт-бейделіта, 3. зона зруйнованого амфіболіта. Кора вивітрювання амфіболітів на контакті з серпентинітами має підвищений вміст нікеля. Дуніти, перидотити, серпентиніти Утворють площадні кори вивітрювання нонтронітового типа. Формування нонтронітової кори проходило в наступном чином: а) вилужування серпентинітів; винос , утворення магнетита в нижніх зонах (сухий та жаркий клімат). б) вилужування, нонтронітизація; винос , накопичення , утворення нонтроніта, опала, хальцедона (кліміт змінно вологий) в) вилужування, нонтронітизація, обохрювання; винос двооксида кремнія , накопичення триоксида заліза , утворення нікеленосних силікатів знизу, гідрогетита зверху (кліміт вологий та жаркий) г) перетворення кори (винос гідрооксидів ), затоплення кори (море -), розмив, подальше перетворення, додаткове окремлювання, обохрювання. В результаті такого хода вивітрювання на српентинітах анодунітових і аноперідотитових утворюється кора з такими зонами (зверху вниз): 1. обохренні нонтроніти, 2. нонтроніти та нонтронітизованні вилуженні серпентиніти, 3. вилуженні серпентиніти, 4. карбонатизованні серпентиніти (зона з магнезитом ), 5. свіжі серпентиніти. Послідуючі процеси приводять до сильного обохрювання, внаслідок чого в верхніх горизонтах нонтронітової зонизавжди знаходиться слой безструктурних або слоїстих охр жовтого або бурого кольору. В корі нонтронітового складу нікелем збагачена зона нонтронітів та вилуженних нонтонітизованних серпентинітів, а також верхня частина зони вилуженних серпентинітів. Основна частина входить в нонтроніт, менша - в нікелеві гідросилікати, галуазит, охри та ін. Бурі залізняки та охри, залягаючі в верхній частині кори, мають відносно обмежений розвиток із-за значного розмиву. Горизонт охр і бурих залізняків зберігся в межах усіх розглянутих масивів, але дуже розвинений на Пушковському масиві (26-39 м.). На Кумарівському масиві охристі зони фіксуються в вигляді окремих ділянок серед загального нонтроніт
ДМК МЭ
 
где инфааа?
 
кто пишет матом тот лох
Умар.Ш. был тут !!!!!
 
давайте изгоним мат !!!
 
ДОБРОЙ НОЧИ ОТ Ъ