Новости Словари Конкурсы Бесплатные SMS Знакомства Подари звезду
В нашей
базе уже
59876
рефератов!
Логин

Пароль

Щодо визначення поняття стратегія життя

Щодо визначення поняття стратегія життя.
Щодо визначення поняття стратегія життя І.О. Кудінов



Генеза визначення дефініції “стратегія життя” пов’язана з визначенням
двох складових цього поняття: “стратегія” та “життя”.
Стратегія. Етимологія слова “стратегія” походить від грецького
strategos – “мистецтво генерала” [9, 257]. У Великій Радянській
Енциклопедії поняття “стратегія” визначається, як “можливий відповідно до
правил стратегічної гри спосіб дії гравця чи коаліції” [3, 547]. Першу
теоретичну розробку поняття “стратегія” і його практичне застосування
одержало у виді військової стратегії, як складової частини військового
мистецтва, що представляє його вищу частину й охоплює питання теорії і
практики підготовки збройних сил до війни, її планування та ведення
[3, 547].
Галузь управління, точніше, стратегічний менеджмент (управління)
визначає стратегію як “довгостроковий якісно визначений напрямок розвитку
організації, що стосується сфери, коштів і форм її діяльності, системи
взаємин усередині організації, а також позиції організації в навколишньому
середовищі” [4, 220]. З погляду американських дослідників М. Мескона,
М. Альберта і Ф. Хедоури стратегія – це “детальний всебічний комплексний
план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і
досягнення її цілей” [9, 257]. На думку автора Р. Фатхутдинова, стратегія
являє собою програму, план, генеральний курс суб'єкта керування по
досягненню їм стратегічних цілей у будь-якій області діяльності [11, 7]. У
самому загальному виді стратегія визначається, як “генеральний напрямок дій
організації, проходження якого в довгостроковій перспективі повинно
привести її до мети” [4, 222].
Термін “стратегія” в філософському значенні починає розглядатися в
наукових працях вітчизняних дослідників С.Л. Рубінштейна, Л.Н. Когана,
Б.Г. Анан’єва, Г.М. Андрєєвої, А.Н. Леонт’єва, Н.М. Амосова,
А.Т. Москаленко і В.Ф. Сержантова. Однією з перших робіт, що була
присвячена проблемі філософського осмислення поняття “стратегія”, стала
монографія К.А. Абульханової-Славскої “Стратегія життя”. Вона визначала
стратегію в широкому змісті, як здатність особистості з'єднувати “свої
індивідуальні особливості, свої статусні і вікові можливості, власні
домагання з вимогами суспільства”, чи у вузькому змісті, як “спосіб рішення
життєвих протиріч” [1, 66-67].
Життя. Велика Радянська Енциклопедія дає нам наступне визначення
поняттю “життя”: “Життя – вища, в порівнянні з фізичною і хімічною, форма
існування матерії” [2, 205-206]. А. Нечипорович визначає життя, як систему
добре збалансованих взаємозалежних перетворень органічних речовин, основою
яких є атоми вуглецю чи перетворення, що характеризують діяльність живих
організмів і є основою таких біологічних функцій, наприклад, як харчування,
ріст, зв'язаний з нагромадженням великої енергії біомаси і формуванням
функціональних структур, розвиток, що визначає проходження життєвих циклів
живих форм на всіх рівнях її організації, розмноження різних генотипів з
наступною їх еволюцією і просторовою експансією [8, 12].
Нажаль, у всіх цих визначень є недолік – вони не враховують
соціального аспекту життя. Найбільш повно до вивчення феномена життя
підійшла Г.В. Воловик. Дане автором визначення поєднує біологічний і
соціальний рівні життя. Згідно Г.В. Воловик, життя – це “соціально-
філософська категорія для позначення об'єктивних специфічних способів
існування відкритих білкових систем на Землі, здатних до самовідтворення,
асиміляції і дисиміляції, росту і розвитку, саморегуляції, що мають
спадковість і мінливість, дискретність і цілісність, подразливість і
ритмічність при обов'язковому, в умовах нашої планети, єдності складу
біогенних речовин живих організмів, що відрізняються наявністю необмежених
можливостей до саморозвитку, аж до виникнення мислячих форм, здатних
усвідомлювати самих себе і необхідність збереження визначених цією
категорією феномена як вищої цінності” [6, 14]. Додаткову привабливість
даного визначення додає свіжість дослідження (2001 рік).
У роботі Г.В. Воловик життя представлене як єдність двох рівнів –
біологічного і суспільного. Біологічний рівень містить у собі: а) життя
вірусів; б) життя рослин; в) життя тварин і г) життя людини. Громадське
життя складається з: а) життя особистості; б) життя соціального
співтовариства; в) життя суспільства в цілому [6, 15].
Після розгляду складових частин поняття “стратегія життя”, перейдемо
до аналізу сутності даного поняття. Як вихідне визначення, від якого ми
відштовхуємося в дійсному дослідженні, є визначення стратегії життя
К.А. Абульханової-Славскої. Поняття “стратегія життя” представлено в її
роботі з двох точок зору: у широкому змісті, як здатність особистості
з'єднувати індивідуальні особливості, можливості і домагання з вимогами
соціального середовища, і, у вузькому змісті, як спосіб рішення життєвих
протиріч.
Таким чином, життєва стратегія є спосіб вирішення протиріч. Виникає
питання – між ким виникає протиріччя? Згідно К.А. Абульхановій-Славскій
такі виникають між особистістю і суспільством, особистістю і соціальною
групою. Якщо абстрагуватися від даних сторін стратегії життя, можна прийти
до двох сторін: соціальний суб’єкт й об'єкту життя.
Соціальний суб’єкт. Спираючись на визначення стратегії, видно, що дане
поняття припускає наявність носія стратегії. Носієм стратегії у військовому
мистецтві виступає вище командування, у менеджменті – організація. Що
стосується філософського аспекту, то в цьому випадку носієм стратегії є
“суб'єкт життя” [1; 7].
Поняття “суб'єкт” (від лат. subjectus – лежачий унизу, що знаходиться
в основі, від sub – під і jaco – кидаю, скарбу підстава) позначає носія
предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямований
на об'єкт [12, 633]. “Суб'єкт завжди носить конкретний характер. Це
виявляється, по-перше, у тім, що він виступає або як конкретна особистість,
що діє свідомо і відповідально за свої дії, або як конкретне надособистісне
соціальне утворення, за умови, що в утворюючих його людей є загальні
інтереси, мети, дії, що вони являють собою деяку цілісність. Конкретність
суб'єкта виявляється, по-друге, у тім, що його предметно-практична чи
діяльність пізнання націлені на конкретний об'єкт” [5, 79-80].
Ідею суб'єкта життя запропонував С.Л. Рубінштейн у середині 30-х років
як своєрідний ідеал, оптимальний спосіб здійснення життя
Умар.Ш. был тут !!!!!
 
давайте изгоним мат !!!
 
ДОБРОЙ НОЧИ ОТ Ъ
ЛОКИ ИНО
 
ДМК МЭ
 
где инфааа?