Новости Словари Конкурсы Бесплатные SMS Знакомства Подари звезду
В нашей
базе уже
59876
рефератов!
Логин

Пароль

Історія єкономічної теорії

Історія єкономічної теорії.
Історія єкономічної теорії
ПЛАН1. Історія економічної думки в Україні – порівняльна характеристика 80-х іт 90-х років.2. Три напрями інтеграції 2.1 Перший — інтенсивне творче осмислення матеріалу, накопиченогосвітовою наукою. 2.2 Другий — критичне осмислення проблем минулого розвитку економіки й економічних наук. 2.3 Третій — оригінальні дослідження складних проблем сучасного переходу від централізовано-планової економіки до ринкової.3. Наукова революція. Специфіка наукової революції в галузі історії економічної думки.4. Нова парадигма освоюється у принципово відмінних від минулого умовах.5. Специфіка наукової революції в галузі історії економічної думки.6. Зв’язок між історією економічної думки і сучасною системною трансформацією.Ситуація у галузі дослідження та викладання історико-економічних наук (економічної історії, історії економічної думки, історії галузевих економік тощо) в Україні (як і в інших пострадянських республіках) наприкінці 90-х років докорінно відрізняється від тієї, в якій доводилось працювати українським радянським історикам-економістам кінця 80-х років. “Перестройка” відкрила можливості для виявлення і констатації кризового стану історико-економічних наук у колишньому СРСР і на рівні досліджень, і на рівні навчальних дисциплін, які дедалі більше відставали від світових досягнень. У зв’язку з цим критикувалися серйозні недоліки в галузі історико-економічних наук, хоч критичний аналіз незадовільного стану не розкривав його глибинних причин. Вихід з кризи вбачався в перебудові марксистсько-ленінського економічного вчення, теорії та практики соціалізму, тим часом історія економічних вчень як навчальна дисципліна перебувала у жалюгідному стані. Пізніше проф. Є. М. Майбурд (Росія) охарактеризував цей стан таким чином: ”Справедливо заслуживши у студентському середовищі славу одного з найнудніших занять, історія економічної думки перебувала на задвірках економічних наук замизкана і недорікувата, що пильно охоронялася від свіжих підходів псевдовченими”[1]. Треба лише додати, що абсолютна більшість навіть студентів-економістів були взагалі позбавлені можливості вивчати таку дисципліну.Протягом 90-х років у сфері дослідження та викладання історико-економічних дисциплін відбулися помітні позитивні зрушення, викликані, безперечно, докорінним зламом в історичній долі України, суспільно-економічних відносинах, у вітчизняній системі вищої освіти. Вони невіддільні від процесів системної трансформації ринкового типу, що здійснюються нині в країні, від загального розвитку української економічної науки. Найпримітнішою рисою цього розвитку на зламі двох тисячоліть є подолання автаркічної замкнутості, інтенсивна інтеграція вітчизняної науки у світову для спільного наукового прогресу. Тим самим поступово має бути подолана (хоч і не без проблем) багаторічна свідома ізоляція української економічної науки, насильно нав’язана їй командно-адміністративною системою. Водночас — це відродження основних традицій, закладених в українській економічній науці у минулому столітті.Нинішній процес інтеграції, на нашу думку, відбувається за трьома основними напрямами.Перший — інтенсивне творче осмислення й переосмислення, освоєння вітчизняними вченими матеріалу, накопиченого світовою наукою, доведення його на належному рівні через навчальні курси до майбутніх спеціалістів. Свідченням цього є потік перекладної літератури, насамперед найвідоміших на Заході підручників та навчальних посібників, стажування, навчання викладачів та студентів на різних курсах, семінарах тощо за кордоном.Другий — критичне осмислення проблем минулого розвитку економіки й економічних наук, своєрідна інвентаризація здобутків, прорахунків та ін. Наприклад, потребує критичного аналізу викладені у вітчизняній літературі концепції та практика проведення чисельних економічних реформ упродовж 20—80-х років у колишньому СРСР.Третій — оригінальні дослідження складних проблем системної трансформації, тобто сучасного переходу від централізовано-планової економіки до ринкової, осмислення нової ролі науки.Зрозуміло, всі три напрями переплітаються і взаємодіють, у межах кожного з них здійснюються дослідження на новій парадигмі (парадигмах) світової економічної науки.У галузі історії економічної думки процес інтеграції української економічної науки у світову відбувається специфічно і складно. Віднайти можливі засоби творчого вирішення цих труднощів — важливе і актуальне завдання.Наукова революція. Стан загальної економічної теорії та історико-економічних наук, що склався в Україні з початку 90-х років, на наш погляд, можна охарактеризувати, як наукову революцію. Дійсно, визріли і вступили у взаємодію всі ключові елементи моделі розвитку науки, що були розроблені і досліджені відомим американським вченим Т. Куном: парадигма, наукове товариство, нормальна наука, криза, екстраординарне дослідження, традиція, наукова революція та ін. Коротко суть ситуації і вихід з неї виявилися такими. Панівна марксистська парадигма опинилася у глибокій кризі. Методи, що були прийняті в теорії, не могли вирішити поставлені парадигмою основні завдання, а сама теорія не відповідала новим реаліям, не давала відповіді на актуальні питання. Вихід з кризи відбувається шляхом наукової революції, сутність якої полягає у заміні попередньої парадигми новою. На прикладі економічної науки підтвердилися положення моделі Т. Куна про те, що “будь-яка криза розпочинається з сумніву щодо парадигми”, що “нова теорія з’являється як безпосередня реакція на кризу” [2].Специфіка наукової революції в галузі історії економічної думки у постсоціалістичних країнах, і в Україні також, полягає насамперед у відмові від марксистської моделі розвитку економічної науки як від неспроможної. Всім відомі ключові поняття марксизму: класовий, партійний підхід до економічної теорії та оцінки економічних вчень; поділ науки за класовою ознакою (буржуазна, дрібнобуржуазна, пролетарська); загострення ідеологічної форми класової боротьби; поділ розвитку науки відповідно до так званого критерію проникнення дослідника у глибину явищ та процесів (“класична” — в цілому наукова і “вульгарна” — ненаукова, апологетична); “перманентна криза” “вульгарної” економічної теорії; формаційний підхід до аналізу суспільно-економічних процесів; основоположні теорії — трудової вартості, додаткової вартості, нагромадження капіталу та ін. Специфічно трактувався і предмет історії економічної думки, специфічним був і базовий категоріальний інструментарій за повної безапеляційності нормативних суджень. Йдеться також про ві
Умар.Ш. был тут !!!!!
 
давайте изгоним мат !!!
 
ДОБРОЙ НОЧИ ОТ Ъ
ЛОКИ ИНО
 
ДМК МЭ
 
где инфааа?